Тетяна Миколаївна Лобода, педагог, композитор, співачка-бандуристка. Народилася 30 вересня 1964 року в Києві.
Закінчила Київську консерваторію по класу бандури в 1989 році.
Працює старшим науковим співробітником в Музеї театрального, музичного та кіномистецтва України.
З доробком українських пісень успішно гастролювала у багатьох країнах світу на всіх континентах.
У 2011 році видала нотний збірник для бандуристів «Танці, солоспіви, ансамблі», в який ввійшли народні танці, народні пісні та авторські солоспіви.
Співпрацює в дуеті «Сад пісень» з Миколою Береговим з 1989 року. 21 січня 2012 року о 14:00 в Національному музеї літератури відбудеться презентація диску «Сад пісень», випущеного в травні 2011 року.

Шановне українство! Як давно хоч хтось із нас виконував танок «Тетяна» або «Швець»? Чи бодай «Польку»? Гадаю, ніхто, хіба що в минулому житті. Але ж у нашого народу танцювальна культура займала найпочесніше місце. Неспроста, звичайний парубок за лічені місяці здатен був опанувати гайдамацький вишкіл, щоб зайняти достойне місце поруч з досвідченими лицарями.
У наших предків була потреба утверджувати лад у душі та на рідній землі, а в нас – немає такої потреби? А чи відсутність такого прагнення не перетворює нас на непотріб в очах інших народів?..
Свята і побожна «селянська наука» витримала випробування часом. Сакральний спадок пращурів живить нас життєдайною силою і дає шанс на утвердження. Але чи такою ж праведною є «наука» тих, котрі сьогодні намагаються бути нашими вчителями і керманичами: політиків, артистів, журналістів, пропагандистів? До якого стану демографії, екології, духовності доведемо Україну, якщо дозволимо ЗМІ пропагувати неукраїнську систему цінностей?
Щоб улагодити справи державні, необхідно усією громадою докласти максимальних зусиль. А як ми поводимося в особистому житті, у побуті? Чи часто ми чули, буваючи на весіллях, ритуальні награвання? Чи згадаємо, як звучить марш «Надобридень» або обрядовий марш «Батькам»? Чи, бодай, знаємо ці мелодії? Більшість швидше згадає «весільну» «7/40» або безтурботну:
«А бєлий лєбєдь на пруду
Качаєт павшую звезду...»

Відбувся двадцять другий щорічний міжнародний спортивно-патріотичний фестиваль «Козацька регата». 

Уже традиційно фестиваль організовують Українське козацтво, яхт-клуби міста Дніпродзержинська «Козацька чайка», на чолі з командором Анатолієм Чорним та «Козацька бухта» з міста Севастополя, під орудою командора Олексія Кириченка спільно з екіпажами яхт Вітрильної Федерації України.
Захоплюючий щорічний патріотичний захід органічно поєднує традиційний вид річкових та морських регат з проведенням на маршруті святкових дій у місцях козацьких військових походів та історичних подій.
«Козацька регата» – складова щорічних комплексних державних заходів, присвячених до дня Незалежності України та до дня Військово-Морських Сил Збройних Сил України.

Займаючись пошуком матеріалів про ОУН – УПА в Центральному державному архіві громадських організацій (колишній архів інституту марксизму-ленінізму при ЦК КПУ), кандидат історичних наук Василь Марочкін виявив документ, який становить неабиякий інтерес для широкого загалу і ПРО ЯКИЙ МАЄ ЗНАТИ КОЖЕН УКРАЇНЕЦЬ. Цей документ було опубліковано в газеті «Літературна Україна» за №8 від 27 лютого 1992 року.

СОВЕРШЕННО СЕКРЕТНО

Приказ № 0078/42
22 июня 1944 года
ПО НАРОДНОМУ КОМИССАРИАТУ ВНУТРЕННИХ ДЕЛ СОЮЗА И НАРОДНОМУ КОМИССАРИАТУ ОБОРОНЫ СОЮЗА СССР
г. Москва
Агентурной разведкой установлено: За последнее время на Украине, особенно в Киевской, Полтавской, Винницкой, Ровенской и других областях, наблюдается явно враждебное настроение украинского населения против Красной Армии и местных органов Советской власти. В отдельных районах и областях украинское население враждебно сопротивляется выполнять мероприятия партии и правительства по восстановлению колхозов и сдаче хлеба для нужд Красной Армии. Оно для того, чтобы сорвать колхозное строительство, хищнически убивает скот. Чтобы сорвать снабжение продовольствием Красной Армии, хлеб закапывают в ямы. Во многих районах враждебные украинские элементы преимущественно из лиц, укрывающихся от мобилизации в Красную Армию, организовали в лесах «зеленые» банды, которые не только взрывают воинские эшелоны, но и нападают на небольшие воинские части, а также убивают местных представителей власти. Отдельные красноармейцы и командиры, попав под влияние полуфашистского украинского населения и мобилизованных красноармейцев из освобожденных областей Украины, стали разлагаться и переходить на сторону врага.